zinovius: (Лежецеп)
Малим хлопцем після останнього травневого дзвоника мене везли до бабусі в село, і ціле літо я пас корів разом з місцевими дітьми, бігав босяка, вчився курити, стріляти з кацапульки, красти грушки та кидати камінням.
Добре кидти каміння було вкрай корисним, тому що інколи ліньки було вставати, відриватися від гри в саморобні карти з шкільного зошита і бігти завертати корову, котра вирішила забрести комусь в шкоду. Все вирішував влучний політ каменю. Камінь голосно гупав в ребра корові і разом з криком "ти куди, паскудо!" дозволяв дистанційно керувати твариною. В сутичках з ворожим групування з іншої частини села перемагали ті збройні сили, хто вступав в битву з більшої відстані, практикуючи безконтакту атаку.
Інколи ми на Лімниці влаштовували змагання, хто дальше всіх пошле свого каменя, або в кого "жабка" зробить більше стрибків по поверхні ріки. Були серед нас двоє метальників, чий камінь, бувало, сягав аж другого берега ріки. Це було предметом лютих заздрощів решту тонкоруких невдах, не кажучи вже про мене, приїджого і безперспективного. Я взагалі ніколи не розглядався сільськими пацанами як серйозний метальщик чи фахівець по крадіжці агрусу або полуниці.
Восени, коли в школі почалися занаття, я на уроці фізкультури пожбурив учбову гранату кудись аж за паркан, чим страшенно здивував не тільки класних здорованів, а навіть і вчителя фізкультури. Гранату шукали хвилин 10 і нарешті знайшли в густих бур'янах чужого городу. Кидати її мені більше не давали. Мабуть також не бачили більше перспектив в тренуванні.

Profile

zinovius: (Default)
zinovius

March 2017

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 04:29 am
Powered by Dreamwidth Studios